Після появи фільму «Щелепи» в 1975 році, великі білі акули стали одним з найбільш впізнаваних видів акул у світі. Але попри збільшення наукової уваги до цього хижака багато питань залишається без відповідей.
З дослідженням акул пов'язано багато складностей та особливо з вивченням таких велетнів як біла чи тигрова акула. Більшість видів акул або дуже рідкісні, або з ними досить небезпечно знаходитись у відкритій воді. Наприклад статевої зрілості білі акули набувають в 15 років і у цьому віці вони особливо небезпечні та агресивні.
Залежно від виду є три типи появи на світ малюків акули:
Відкладання яєць. Акула відкладає від двох до близько десятка яєць в скритих місцях між камінням та водоростями. Яйця акули за своєю будовою аналогічні до яєць птахів та рептилій, але мають досить незвичний вигляд, їм не притаманна овальна чи кругла форма і вони часто покриті різноманітними наростами та вусиками.
Та попри все це звичайні яйця з яких з часом вилуплюються маленькі акули. Процес інкубації в деяких видів може тривати навіть понад рік, а новонароджені акули вже повністю готові до самостійного життя.
Шкарлупа яйця акули захищає від механічних пошкоджень та збезводнення, а в деяких випадках дозволяє зачіпляти яйце за допомогою специфічних вусиків та наростів до каміння.
Інколи через шторм яйця акули можуть бути викинуті на берег. В давнину люди, оскільки не знали природи походження цих чудернацьких знахідок, називали їх «гаманцями русалок».
Таким чином розмножується близько третини відомих видів акул, серед яких варто зазначити полярну акулу (Somniosus), яка відкладає близько пів тисячі яєць за раз.
Яйце акули
Яйцеживонародження. Цей спосіб є проміжним між відкладанням яєць та народженням вже сформованого потомства. Як і при відкладанні яєць ембріон акули розвивається в яйці, але до моменту вилуплення яйце знаходиться в тілі матері. При такому типі розмноження тіло матері відіграє роль своєрідного інкубатора, оскільки поживні речовини ембріон акули отримує з яєчного жовтка, а не живиться ресурсами з материнського організму.
Такий тип народження властивий більшості видів акул серед яких тигрова (Galeocerdo cuvier) та велетенська акула (Cetorhinus maximus). Також доведено, що таким типом розмножується китова акула (Rhincodon typus). Хоч розмноження китових акул дуже мало досліджено, вчені зясували що в тілі самки може налічуватися близько двадцяти яєчних капсул. Яйця дуже великих розмірів і сягають в дожину понад пів метра та 40 см в ширину. В одному яйці міститься декілька зародків і взагальному їх кількість в тілі матері може бути більше ніж 300. Ці гіганти досягають статевої зрілості дуже пізно, приблизно у віці від 30 до 50 років, але вони справжні довгожителі і за сприятливих умов доживають до ста років.
Характерним явищем для тигрових акул є внутрішньоутробний канібалізм коли акули, які вилупились з яйця раніше, з'їдають своїх не народжених сестер та братів в тілі матері.
Живонародження. Ембріон акули розвивається в тілі самки та повністю отримує всі поживні речовини з організму матері, як у ссавців, але після народження маленька акула стає повністю незалежною та самостійною. Цей тип народження властивий близько 10% відомих видів акул, серед яких всі види з родини сірих акул (Carcharhinidae) та деякі види родини акули-молот (Sphyrnidae).
Суперечним, але не менш цікавим фактом про розмноження акул є таке явище як безстатеве розмноження або партеногенез. В деяких океанаріумах відмічали випадки народження потомства самками акул, які утримувались без самців, тобто виключався факт статевого розмноження. Випадки партеногенезу у акул в природному середовищі не відомі і на думку вчених це своєрідна функція захисту від вимирання виду, однак цей факт залишається повністю не дослідженим.
