Миші та щурі — це не однакові тварини, хоча вони належать до одного ряду гризунів (Rodentia) й часто зустрічаються поруч з людиною. Їх легко переплутати, особливо коли йдеться про молодих особин, але між ними є суттєві відмінності у зовнішності, поведінці, харчуванні та екологічній ролі. У цій статті розглянемо, у чому полягає різниця між мишею і щуром, і як їх розрізнити.
Зовнішній вигляд
Найпомітніша різниця між мишею та щуром — їхні розміри. Дорослий щур значно більший за мишу: його довжина тіла може сягати 20–25 см (без урахування хвоста), а маса варіюється від 200 до 500 грамів. Деякі великі особини здатні важити ще більше. Для порівняння, середня миша важить лише 15–30 грамів, а довжина її тіла зазвичай становить 7–10 см.
Тіло щура виглядає масивним і кремезним. Вони мають міцну будову, голова щура велика, з тупим, злегка округленим носом. Вуха щура — маленькі, притиснуті до голови, часто вкриті густою шерстю. Хвіст — товстий, голий або майже голий, з лускатою структурою, і зазвичай він трохи коротший або дорівнює довжині тіла.
Миша, навпаки, має мініатюрне, витончене тіло. Її голова пропорційно менша, але з великими, виразними вухами та загостреним носиком. Хвіст у мишей довгий і тонкий — часто довший за тіло. Він також менш лускатий, іноді вкритий рідкими волосками.
Колір шерсті також допомагає розрізнити цих гризунів. Миші зазвичай мають світло-сіру, жовто-коричневу або буро-сіреньку шерсть. У щурів забарвлення темніше: сіре, темно-сіре, буре або навіть чорнувате. Крім того, шерсть щурів виглядає грубішою та щільнішою, тоді як у мишей вона легша і коротша.
Поведінка і спосіб життя
Поведінка щурів і мишей суттєво відрізняється, і це впливає не лише на їхні звички, а й на способи боротьби з ними. Щури — тварини обережні, недовірливі й дуже кмітливі. Вони добре запам’ятовують потенційні небезпеки та уникають незнайомих предметів або їжі. Крім того, щури добре плавають і здатні долати довгі відстані під водою, тому часто зустрічаються в каналізаційних системах, підвалах, на звалищах та в інших вологих і темних місцях. Їхня активність переважно нічна, і вони зазвичай тримаються в межах постійної території.
Миші поводяться інакше. Вони менш обережні, часто проявляють цікавість до нових предметів, але при цьому набагато рухливіші та спритніші. Миші чудово стрибають, лазять по вертикальних поверхнях і легко проникають у найменші щілини — їм достатньо отвору розміром із олівець. Завдяки цьому вони легко потрапляють у житлові будинки, комори, кухні, горища та інші сухі приміщення.
Харчування
І миші, і щури — всеїдні, тобто можуть їсти найрізноманітнішу їжу. Проте їхні вподобання дещо різняться. Щури більше полюбляють білкову їжу — м’ясо, яйця, а також жирні та калорійні залишки людської їжі. Вони здатні з’їсти багато за один раз і не зупиняються навіть перед щільними упаковками — легко прогризають пластик, картон чи мішки.
Миші, навпаки, віддають перевагу рослинній їжі — зерну, насінню, крупам, хлібу. Вони харчуються невеликими порціями, але часто. Через це залишають багато дрібних слідів — крихт, оболонок від зерна, погризених упаковок у кількох місцях.
Якщо зіпсовані крупи чи борошно — ймовірно, це справа мишей. А от якщо зникає багато їжі або пошкоджені щільні упаковки — скоріше за все, завівся щур.
Екологічна роль і шкода
Щури можуть бути переносниками небезпечних хвороб, зокрема лептоспірозу, сальмонельозу, чуми. Вони здатні пошкоджувати будівлі, електропроводку, харчові запаси. Миші також завдають шкоди, особливо сільському господарству, псуючи запаси зерна, але загроза від них менша через менший розмір і потребу в менших об’ємах їжі.
Водночас обидва види — важливі частини екосистем. Вони є їжею для хижаків: сов, лисиць, змій. У природі виконують роль розповсюджувачів насіння та утилізаторів органічних решток.
У міських умовах ці гризуни часто розглядаються як шкідники через поширення хвороб і псування продуктів. Однак у природних біотопах вони виконують важливу функцію контролю чисельності комах і дрібних безхребетних, поїдаючи їх личинки і дорослих особин. Таким чином, миші і щурі підтримують природний баланс і здоров’я екосистем.
Висновки
Хоча миші та щурі належать до однієї групи, між ними є чіткі відмінності у розмірах, зовнішності, поведінці й середовищі проживання. Розуміння цих відмінностей допомагає краще оцінити вплив обох видів на довкілля й побут людини, а також вжити ефективних заходів у разі необхідності контролю їх чисельності.
