Жаби — дивовижні земноводні, які мають унікальні особливості розмноження. Вони не просто відкладають ікру у воду, а використовують різні стратегії, щоб забезпечити виживання свого потомства. Від шлюбних пісень до вибору найкращих місць для ікри — процес розмноження жаб цікавий і різноманітний. У цій статті ми розповімо, як саме відбувається розмноження жаб, які стадії проходить їхнє потомство та які дивовижні адаптації допомагають цим тваринам виживати у природі.
Шлюбний період і залицяння
У помірному кліматі шлюбний сезон у жаб починається навесні, коли підвищується температура повітря, тане сніг, весняні дощі наповнюють водойми, а самі жаби пробуджуються після зимової сплячки. Наприклад, в Україні перші жаби розпочинають парування вже в березні — квітні, щойно температура стабільно перевищує +5–7°C. Їхні голоси — одні з перших весняних звуків у природі.
Самці привертають самок гучним кумканням, яке можна почути з далека. «Шлюбний спів» — одна з найхарактерніших рис жаб у період розмноження. Самці використовують голос, щоб привернути самок і попередити інших самців про свою територію. У багатьох видів лише самці вміють «квакати», і роблять вони це завдяки особливим голосовим мішкам — резонаторам, що роздуваються на шиї або з боків голови. Ці мішки посилюють звук і дозволяють жабам бути почутими навіть з великої відстані.
Кожен вид має свій унікальний голос і ритм, завдяки чому самки впізнають «своїх». Звуки служать не лише для залицяння, а й для конкуренції між самцями: ті, що голосніші або мають глибший голос, мають більше шансів привабити партнерку. У багатьох видів спів активізується вночі або ввечері, коли менше хижаків і нижча температура, крім того часто самці збираються біля водойми великими групами, утворюючи гучний хор.
Часто можна побачити, як одна жаба сидить зверху на іншій — це явище називається амплексус (від латинського amplexus — «обійми»). Це природна поза для зовнішнього запліднення, характерна для більшості жаб. Коли самка обирає партнера, самці заплигують їй на спину і міцно тримають передніми лапами. У цій позиції самець запліднює ікру вже під час її відкладання — тобто запліднення в жаб зовнішнє. Така поза може тривати кілька годин або навіть діб.
У тропіках у жаб усе відбувається трохи інакше. Оскільки температура там стабільно висока, тропічні жаби не впадають у зимову сплячку, а їхнє розмноження не прив’язане до весни. Натомість шлюбний період часто збігається з сезоном дощів. Саме тоді з’являється багато тимчасових водойм, підвищується вологість і активізуються комахи. У тропічних регіонах шлюбна активність може тривати кілька місяців або навіть повторюватися кілька разів на рік. Деякі види здатні розмножуватись у будь-який час, якщо є достатньо вологи та їжі.
Від ікри до пуголовка
У більшості жаб запліднення зовнішнє: самка відкладає ікру у воду, а самець одразу її запліднює. Ікра жаб зазвичай виглядає як прозора драглиста маса, в якій видно чорні цятки — майбутніх пуголовків. Слиз захищає ікру від механічних ушкоджень, бактерій і висихання, а також допомагає їй плавати на поверхні води чи триматися на рослинах.
Кількість ікринок в одній кладці може сягати від кількох сотень до десятків тисяч, залежно від виду. Жаби відкладають ікру грудками або довгими стрічками, прикріплюючи їх до водяних рослин, гілок або просто лишаючи у воді. Ікра розвивається від кількох днів до кількох тижнів (залежно від температури та виду), після чого з неї вилуплюються пуголовки — личинки з хвостом, які дихають зябрами.
Пуголовки: перший крок до дорослої жаби. Вони зовсім не схожі на дорослу жабу: це маленькі істоти з овальним тілом і довгим хвостом, які живуть виключно у воді. Пуголовки дихають зовнішніми або внутрішніми зябрами і пересуваються хвилеподібними рухами хвоста, завдяки чому більше схожі на риб. Спочатку вони харчуються водоростями, мікроорганізмами та рослинними рештками, а згодом — комахами та іншими дрібними тваринами.
Пуголовки проходять складну трансформацію, яка називається метаморфозом. Спочатку у процесі розвитку в них поступово з’являються задні лапки, Потім — передні лапки і поступово починають формуватися легені. Зябра зникають, рот і травна система перебудовуються, хвіст розсмоктується і вони виходить на сушу вже як маленька жабка.
Тривалість метаморфозу дуже залежить від температури навколишнього середовища. У деяких холодних регіонах пуголовки можуть навіть зимувати в такій формі й завершувати розвиток лише наступного року. Якщо природні умови залишаються несприятливими, пуголовки можуть жити у воді роками, не перетворюючись на жаб. Це явище називають нейотенією.
Пуголовки райки дивовижної (Pseudis paradoxa) значно більші за дорослих особин. У більшості видів пуголовки поступово ростуть і наближаються до розмірів дорослих, а у цієї жаби вони вчетверо більші. Доросла особина зазвичай має довжину близько 6 см, тоді як пуголовки можуть досягати близько 20 см і навіть виростати до 27 см. Після метаморфозу пуголовки не ростуть далі — навпаки, дорослі особини стають значно меншими.Незвичні способи розмноження жаб
Хоч більшість жаб розмножуються у воді, у природі існують і винятки. Наприклад, деякі тропічні види відкладають ікру на листках над водою, і після вилуплення пуголовки падають у ставок. Деякі тропічні жаби відкладають ікру в мох, вологий ґрунт або листову підстилку. Але деякі види пішли ще далі.
Дереволаз маленький вирощує потомство в листках бромелій. Самка відкладає ікру на вологих листках, а самець її охороняє. Коли пуголовки вилуплюються, самка переносить їх по одному до невеликих водойм у листках бромелій. У кожну таку «ванночку» вона підсаджує лише одного пуголовка. Упродовж кількох тижнів самка регулярно повертається, підгодовуючи пуголовка незаплідненими яйцями — єдиним джерелом білка для його розвитку. Це один із найяскравіших прикладів батьківського догляду серед земноводних.
Жаби, що носять ікру на спині. Жаба (Pipa), яка зустрічається в Колумбії, Еквадорі, Перу та Бразилії має унікальний спосіб виношування потомства: під час спарювання самець втискає ікру в шкіру на спині самки, де кожна ікринка потрапляє в окрему «ямку». Згодом шкіра загрубіває, утворюючи природний інкубатор. Личинки розвиваються просто під шкірою й вилуплюються вже у вигляді маленьких жабок, минаючи стадію пуголовка.
Жаба Дарвіна (Rhinoderma darwinii), вирощує пуголовків у горлі. Після запліднення самець ковтає ікру, яка потрапляє до його голосових мішків — органів, що зазвичай відповідають за шлюбний спів. Тут пуголовки живуть і розвиваються кілька тижнів, а коли метаморфоз завершується, самець просто «відкашлює» готових жабенят.
Австралійська жаба вирощувала ікру в шлунку. Жаба-годувальниця (Rheobatrachus silus), яка, на жаль, вимерла в 1980-х роках, «народжувала» жабенят через рот. Вона ковтала власну ікру, яка розвивалася у її шлунку. Під час виношування жаба повністю припиняла травлення, щоб не знищити ікру, і жила лише завдяки власним енергетичним запасам. Через кілька тижнів зі шлунка з’являлися маленькі жабенята. Нині тривають спроби відродити жабу-годувальницю за допомогою технологій клонування та кріозбереження в межах проєкту «Lazarus Project». Якщо це вдасться, вона може стати першим в історії відродженим видом амфібій.
Висновки
Розмноження жаб — це складний і різноманітний процес, що включає безліч унікальних стратегій. Від зовнішнього запліднення у воді до вирощування потомства в горлі чи шлунку — жаби вражають своїми адаптаціями. Їхні приклади турботи про нащадків демонструють дивовижну винахідливість природи і нагадують, наскільки важливо зберігати біорізноманіття.
Поширені запити:
- Чому жаби сидять одна на одній
- Чому жаби кумкають
- Як дихають і що їдять пуголовки
- Який тип запліднення у жаб
