Цікаві факти про тварин-альбіносів

Колір у світі тварин має критичне значення — він захищає, допомагає виживати та спілкуватися. Забарвлення шкіри, шерсті, луски, пір’я та навіть очей залежить від пігменту під назвою меланін. Але іноді природа підкидає сюрпризи — деякі тварини народжуються з дуже низьким рівнем цього пігменту або й зовсім без нього. Це явище має назву альбінізм. У цій статті ми зібрали для вас найцікавіші факти та рідкісні фото тварин-альбіносів.

Що таке альбінізм у тварин

Не всі тварини білого кольору є альбіносами. Альбінізм — це генетична особливість, яка може траплятися у тварин різних видів і призводить до відсутності пігментації (забарвлення шерсті чи пір’я). Хоч існує багато різних пігментів, що впливають на зовнішній вигляд тварин, саме нестача або повна відсутність меланіну є основною причиною альбінізму.

Біла білка — рідкісне явище в природі, пов’язане з відсутністю пігменту меланіну.
У крайніх випадках альбінізму пігмент відсутній навіть в очах, тож тварина народжується не лише білого кольору, а й із червоними очима. Через брак пігменту крізь райдужку просвічуються кровоносні судини, що й надає очам таке незвичне забарвлення.

Червоні очі кенгуру-альбіноса з’являються через просвічування кровоносних судин крізь непігментовану райдужку.
У деяких тварин-альбіносів очі мають не червоний, а блакитний колір. Це пов’язано з тим, як світло розсіюється у прозорій райдужці без пігменту. Подібно до чистої води, яка виглядає блакитною завдяки розсіюванню світла, око теж може набувати такого відтінку.

У левиці-альбіноса блакитні очі виникають через розсіювання світла в прозорій райдужці без пігментації.
Альбінізм змінює навіть кігті, луску й пір’я. Це явище впливає не лише на колір хутра, шкіри та очей. Воно також змінює забарвлення інших частин тіла — кігтів, луски й пір’я. Навіть звичайні горобці без пігменту меланіну виглядають досить екстравагантно.

Поруч зі звичайним горобцем альбінос виглядає незвично — альбінізм змінює навіть колір пір’я.
Альбінізм може бути частковим і проявлятися у вигляді депігментованих плям неправильної форми з чіткими межами. Втім, його часто плутають із лейцизмом — порушенням пігментації, при якому вироблення меланіну зберігається, але порушується розподіл пігментних клітин (меланоцитів) у шкірі.

Частковий альбінізм у павича проявляється білими ділянками пір’я на тлі звичайного забарвлення.

Альбінізм у домашніх тварин

Альбінізм може траплятися серед котів, собак, хом’яків та інших домашніх улюбленців, але найбільш поширений серед кролів, тому білі кролики з червоними очима — зовсім не рідкість. Цю генетичну особливість часто підтримують селекцією, адже саме таких кроликів вибирають для розведення через їх унікальний зовнішній вигляд.

Білі кролики з червоними очима — найпоширеніші альбіноси серед домашніх тварин, яких часто виводять селективно.
Справжній альбінізм у собак чи котів — надзвичайно рідкісне явище. Білих домашніх улюбленців часто помилково вважають альбіносами, хоча їхнє забарвлення зумовлене іншими генетичними особливостями. Точно визначити, чи є ваш собака або кіт альбіносом, можна лише за допомогою генетичного тесту.

Альбінізм у собак трапляється вкрай рідко й може бути підтверджений лише генетичним тестом.
Альбіноси-аксалотлі мають напівпрозору шкіру, крізь яку видно внутрішні органи та навіть кровоносні судини. Хоча в природі ці незвичайні амфібії зустрічаються лише в одному місці — озері Сочимілько біля Мехіко, — завдяки своїй унікальній зовнішності вони стали справжніми зірками домашніх акваріумів по всьому світу.

У альбіносів-аксалотлів шкіра настільки прозора, що крізь неї можна побачити навіть внутрішні органиі скелет.
Альбінізм у більшості випадків є рецесивною генетичною ознакою. Щоб він проявився, тварина повинна успадкувати мутований ген від обох батьків. Тож навіть якщо ваш улюбленець не є альбіносом, він може бути носієм цього гена, і частина його потомства може успадкувати альбінізм.

Вплив альбінізму на виживання тварин

Мабуть, тепер немає сумнівів, звідки походить вислів «біла ворона». В природі ворона-альбінос — велика рідкість, адже таких птахів часто відштовхують і навіть закльовують їхні родичі. Це той випадок, коли краще не виділятися на тлі зграї.

Біла ворона — рідкісний альбінос, якого часто не приймає зграя через незвичну зовнішність.
Альбінізм — це небезпечна риса як для здобичі, так і для хижаків, бо робить тварину надто помітною в природному середовищі. Часто він позбавляє тварину маскування, хоча в деяких випадках, наприклад на снігу, білий колір може навпаки допомагати вижити.

Альбінос-алігатор через яскраве забарвлення має складнощі з полюванням, бо стає дуже помітним для здобичі.
Альбінізм заважає тваринам бути частиною зграї. Забарвлення відіграє важливу роль у формуванні соціальних зв’язків у стадних тварин. Альбіноси часто виглядають інакше, що може призводити до ізоляції. Наприклад, зебра з альбінізмом через свій незвичний колір нерідко віддаляється від інших членів стада. Без захисту групи її шанси на виживання в дикій природі значно зменшуються.

Зебра-альбінос часто ізольована від стада через незвичне забарвлення, що знижує її шанси на виживання.
Альбінізм ускладнює пінгвінам пошук пари. Пінгвіни-альбіноси мають труднощі з розмноженням, адже через відсутність характерного забарвлення їх важче впізнати іншим особинам. Це ускладнює вибір партнера та знижує шанси пінгвінів на створення пари.

Пінгвіни-альбіноси часто мають труднощі з розмноженням через проблеми з розпізнаванням через складнощі з ідентифікацією серед інших пінгвінів
У тварин-альбіносів може спостерігатися світлочутливість (фотофобія) та погіршений зір, що робить їх менш ефективними мисливцями й водночас легкою здобиччю для хижаків.

Через підвищену чутливість до світла єнот-альбінос обирає тінь і темні укриття для кращого захисту.
Альбіноси часто уникають яскравого світла і відкритої місцевості. Через підвищену чутливість до сонячного світла тварини з альбінізмом поводяться обережніше — вони уникають відкритого простору, надаючи перевагу тіні та укриттям. З часом вони адаптуються до своїх особливостей, що допомагає їм краще захищатися від хижаків. Хоча альбінізм робить їх більш вразливими, завдяки таким пристосуванням деякі особини все ж виживають у дикій природі.

Вплив альбінізму на здоров’я тварин

Тварини-альбіноси більше схильні до сонячних опіків. Відсутність меланіну робить непігментовані ділянки тіла — такі як ніс і вуха у ссавців або дзьоб і ноги у птахів — беззахисними перед ультрафіолетом. Через це тварини з альбінізмом частіше зазнають сонячних опіків і змушені уникати прямих сонячних променів.

Маля-альбінос із рожевим носиком і вушками під захистом матері.
Альбінізм порушує терморегуляцію у холоднокровних тварин. Черепахи, змії та ящірки використовують пігментовану шкіру для ефективного поглинання сонячного тепла. У тварин-альбіносів цей механізм порушений: вони гірше нагріваються на сонці й водночас більше страждають від ультрафіолету, що ускладнює підтримку оптимальної температури тіла.

Черепаха-альбінос менш ефективно поглинає сонячне тепло і більш вразлива до ультрафіолету ніж звичайна черепаха.

Культурне значення тварин-альбіносів

Альбіноси в культурі часто сприймаються як містичні істоти. У багатьох культурах тварини білого кольору, який не є для них природним, набували символічного чи магічного значення. У легендах американських індіанців, наприклад, білий олень вважався посланцем духів, а у скандинавській міфології — провідником, надісланим богом-мисливцем. Існує думка, що саме рідкісні альбіноси стали основою цих загадкових образів.

У багатьох культурах білий олень став прототипом містичних образів і вважався посланцем духовного світу.
Кити теж можуть бути альбіносами! На фото нижче — Мігалу, один із найвідоміших горбатих китів у світі. Його ім’я, «Мігалу» (Migaloo), походить із мови австралійських аборигенів і означає «білий хлопчина». Вперше цього унікального альбіноса було зафіксовано у 1991 році. Мігалу став символом збереження морських екосистем і навіть має власний вебсайт.

Мігалу — відомий горбатий кит-альбінос і символ захисту морських екосистем
Альбінізм зробив алігатора зіркою YouTube. У 2025 році Каліфорнійська академія наук у Сан-Франциско встановила веб-камеру, яка в режимі онлайн транслює життя рідкісного альбіносного алігатора на ім’я «Claude». Клод одразу здобув популярність і став улюбленцем поціновувачів природи з усього світу, через що академія швидко набрала понад 200 тисяч підписників на своєму YouTube-каналі.

Висновки

Вигляд тварин-альбіносів справді вражає — їхня біла, майже сяюча шкіра чи шерсть робить їх справжніми зірками дикої природи. Проте за цією красою ховається важлива істина: через особливості забарвлення такі тварини частіше стають легкою здобиччю хижаків, можуть мати проблеми зі здоров’ям і є значно вразливішими, тому потребують особливого догляду, уваги та захисту.