Історія свята Івана Купала

Походження свята Івана Купала

Коріння свята Івана Купала має тисячолітню історію, це одне з найстаріших свят, яке дійшло до нашого часу. З джерел, що зберегли найбільш повний опис свята, можна зробити висновок, що воно існувало з раннього періоду родоплемінних відносин. В Україні під час археологічних досліджень виявлено атрибутику свята, якій понад три тисячі років.

Язичницьке коріння свята Івана Купала

В більшості стародавніх Європейських народів існувало язичницьке ритуальне свято, пов'язане з природним явищем - літнім сонцестоянням, після якого день починає скорочуватись. Люди поклонялися Сонцю та проводили різноманітні обряди для хорошого урожаю, здоров'я та добробуту.

Згідно зі стародавніми переказами, найкоротша ніч у році вважалася бісівською, і відлякати всіляку нечисть можна було тільки гучними гуляннями та вогнем. Люди одягались в святковий одяг, збирались навколо багаття, веселились та проводили різноманітні обряди. На купальських іграх дівчата визначали суджених і з цього дня до Петра в Україні святкували весілля.

Існує версія, що свято Івана Купала пов'язане з язичницьким божеством кохання та продовження роду — Купалом, однак, в язичницькому пантеоні такого божества не має. Купало з'явився внаслідок непорозуміння: літописець з густинського монастиря, знаючи про купальські ігрища, прийняв назву свята за ім'я язичницького бога. Купало, як язичницьке божество, з'явився вперше лише в XVII столітті в Густинському літописі, а пізніше ця помилка була переписана різноманітними дослідниками слов'янської міфології.

Та як би там не було, історія свята Івана Купала ніби розділена на два періоди: до та після хрещення Русі.

Першим періодом була епоха язичництва, більшість тогочасних вірувань, обрядів і традицій формувались відносно спостережень за природними явищами. Колись, в житті людини сонце відігравало ключову роль, воно не лише дарувало світло і тепло, йому поклонялись, як богу. У слов'ян-язичників воно мало божественну владу над всім живим, а літнє сонцестояння символізувало найвищий розквіт всіх сил природи. Саме тому, майже у всіх стародавніх культурах, найдовший день у році не міг залишитись без уваги.

Наступний період в історії свята Івана Купала почався після прийняття християнства. Хрещення Русі дуже вплинуло на культуру слов'ян. Через язичницькі обряди і традиції, які за сотні років міцно укорінились в культурі та побуті, народ ще довго пручався християнству.

 «На Івана Купала» Володимир Томашевський

Життя простих людей в той час дуже залежало від прихильності матінки природи і тому повалення язичницьких ідолів та всіляке намагання новоутвореної церкви об'єднати всіх під одним богом, зустрілось з народним спротивом.

Цікавий також той факт, що церква і в цій складній ситуації знайшла рішення. З прийняттям християнства на Русі, відбулася підміна понять, тобто церква стала активно просувати змінені язичницькі свята. Винятком не стало і свято Купала, обрядову частину якого було приурочено до дня народження Іоанна Хрестителя.

Чому свято Івана Купала в Україні відзначають 7 липня

Головний ключ до трактування свята криється в його даті. Оскільки, язичницьке свято було приурочене до астрономічного явища літнього сонцестояння, його відзначали в ніч з 23 на 24 червня. З введенням григоріанського календаря та після переходу на новий стиль свято Івана Купала припадає на 7 липня, а точніше, в ніч з 6 на 7 липня.

На момент святкувань, Земля проходить апогей своєї орбіти навколо Сонця і завдяки цій космічній події ми отримуємо найдовший день та найкоротшу ніч в році. Найдовший день язичницькі слов'яни ототожнювали з торжество світла і життя, а оскільки після цього дні ставали коротшими, на святі були присутні два ключових персонажі – Купало та Мара, Життя і Смерть. В деяких європейських країнах й досі свято Івана Купала відмічають за старим стилем, в дні літнього сонцестояння.

Християнське трактування свята ґрунтується на євангельському свідоцтві про шість місяців різниці у віці між Іоанном і Христом. Саме тому у календарному циклі свято Івана Купала (Різдво Іоанна Хрестителя) є симетричним до свята Різдва Христового.

Походження назви свята Івана Купала

Свято Івана Купала здавна відзначають під близькими національними назвами практично по всій Європі — в Україні, Білорусії, Польщі, Іспанії, Норвегії, Данії, Литві, Латвії, Естонії, Фінляндії, Португалії, Швеції та Великобританії.

Дохристиянська назва свята не відома, а сучасна, як вважають більшість дослідників, є слов'янською інтерпретацією імені Іоанна Хрестителя.

В наших предків слово «купала» мало дуже багато значень, але зазвичай його використовували як загальну назву для очисних ритуалів та обрядів, які проводились у відкритих водоймах і тому його вибрали для перекладу епітета «хреститель». Таку народно-християнську версію імені Івана Хрестителя згодом стали використовувати для назви свята.

В деяких областях України свято й досі називають Сонцекрес, на честь літнього сонцестояння, або просто Купайла, в часи Київської Русі свято мало назву Крес, в Білорусії Іван Відьмацький або Купалле, а в Польщі свято називають Ніч Купали.

 «Ніч на Івана Купала» Генріх Семирадський

Ставлення церкви до свята Івана Купала

Оскільки саме святкування пов'язане з язичництвом і має магічний характер (ритуальне очищення вогнем, гадання і ворожіння) церква ніколи не підтримувала такі народні гуляння.

Святкування літнього сонцестояння, запалювання багать і стрибки через них в середньовічній Русі вважалися бісівськими та заборонялися церковною владою.

Але, попри однозначний осуд купальських святкувань, селяни дуже стійко тримались своїх традицій. Християнська церква зрозуміла, що язичницькі звичаї так просто не викоріниш і тому було вирішено деякі народні традиції наповнювати новим смисловим змістом. З часом, народна віра, пов'язана з купальськими святами, перетворилась на забобони, а язичницькі обряди - у народні звичаї, які стали забавою для сільської молоді.

Сьогодні, попри багатовікову історії християнства, у всіх без винятку народностей купальські гуляння досі не втратили своє первісне значення.